Понеділок, 10.08.2020, 15:56
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
МЕНЮ САЙТУ
Освітні портали
освітній портал Педагогічна преса
Національна гаряча лінія
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вхід на сайт
Пошук
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Ми на FACEBOOK
Головна » Статті » Методична робота

Виступ за темою: «Нетрадиційні форми організації занять»

Виступ за темою: «Нетрадиційні форми організації занять»

       Підготувала заступник директора

                                                                                з  учбово-виробничої роботи

                                                 Дідора В.М.

        Останнім  десятиріччям   завдяки   незгасаючій   творчій  ініціативі  вчителів  у навчальній  практиці  поширилися  так  звані  нетрадиційні   уроки.     Їх  різновидів розроблено дуже багато.  Щоб встановити  характерні  риси  нетрадиційних  уроків, визначимо, а в чому ж полягає традиційність звичайного уроку. Кожен традиційний урок  складається     з  елементів,  які  можна  знайти  якщо  і  не  в  усіх  уроках,   то принаймні, у більшості з них.  Скажімо, у  більшості  типових уроків  є   організація учнів до роботи на уроці, перевірка домашнього  завдання,  мотивація,  актуалізація опорних  знань, організація  вивчення  нового  матеріалу,  закріплення й осмислення матеріалу, організація   домашнього   завдання.   Варіюючи тривалістю  одного   або декількох     з  цих  елементів  за  рахунок  інших  та  змінюючи  їх   порядок   навіть незначною мірою, ми отримаємо різні типи звичайного уроку.  Звичайного не тільки з  погляду  елементів  уроку  і  їх  порядку,  а  й звичайного з погляду їх тривалості, з погляду загальноприйнятого виконання цих елементів,  їхньої  середньої  тривалості тощо.
          Характерні  риси  нетрадиційного  уроку.   Нетрадиційний -  це такий  урок,  в якого його традиційні  елементи   виконуються  нетрадиційними  способами  і на цій основі структура  цього  уроку  суттєво  відрізняється  від  структури   традиційного уроку.  На  цій  підставі  можна стверджувати, що нетрадиційний урок - це розвиток, рух структури традиційного уроку.  Отже,  якщо  хоча  б один елемент традиційного уроку буде реалізовано нетрадиційним способом, то вже  такий  урок  певною мірою можна  назвати  нетрадиційним,  або  традиційним   з     нетрадиційним   виконанням одного  із    елементів  уроку.  Зрозуміло,    якщо  навіть  кількість  елементів   уроку, виконаних нетрадиційним  способом,  буде  невеликою,  але  такою,  що  приведе  до суттєвої   зміни   структури    уроку,   то    такий    урок     називатимемо      повністю нетрадиційним.   Річ  в   тому,   що   реалізація    хоча    б  одного   елемента    уроку нетрадиційним  шляхом  пов’язана зі зміною тривалості інших елементів уроку, а це означає,   що   автоматично    змінюється   і   структура   уроку,   а   отже,  урок   стає нетрадиційним.   Нетрадиційність   уроку виявляється і в нетрадиційності тривалості уроку.            Фактично    тривалість      нетрадиційного    уроку   виходить   за   межі загальноприйнятої,  як  при   традиційному,  і  в першу чергу,  за  рахунок  залучення учнів  до   виконання  завдань,   пов’язаних  з   підготовкою  до  цього уроку.    Адже нетрадиційний урок фактично розпочинається з  моменту  його  підготовки.   Власне сам урок - це його заключний акорд.
            Цей урок  характерний  ще  й  тим,  що якщо у підготовці традиційного уроку основна   вага    лягає  на  плечі    учителя,  то  у  нетрадиційному  уроці    ми   маємо концентрацію   вольових,   інтелектуальних,   емоційних  зусиль   учнів,  як  під   час підготовки     до   уроку,  так   і   при   його  проведенні.   У   зв’язку   з   цим   можна виділити значну пізнавально-організаційну і творчу  активність  учнів.  Як   правило, коли йде підготовка до нетрадиційного уроку,то учні підготовку до іншихпредметів відсувають на задній план, що  відразу  помічають  учителі  цих предметів.       Тому завжди можна чути нарікання учителів з інших предметів з  приводу нетрадиційних уроків. Це означає, що їхня кількість упродовж навчального року в одному класі має бути   невеликою.   Щодо  того,  коли   краще  проводити  такий  урок  -  на  початку вивчення  теми,  усередині,  наприкінці  -  залежить  від тієї  мети, яку сформулював учитель перед цим уроком. Однак зрозуміло, що він має органічно вплітатися у всю систему уроків з даної теми.
            Нетрадиційні уроки можна класифікувати за різними критеріями й основами. Наприклад, підсумково-узагальнюючі уроки можуть бути проведені у формі уроку-вікторини,  уроку   КВК,   уроку - суду,   уроку - турніру,    уроку - прес-конференції, "Очевидне - неймовірне",  "Я хотів би знати... ",   "Подорож розділом" (темою),   гри "Що? Де? Коли? Чому?",   аукціону,   "Фізика (хімія, біологія, математика)    навколо нас",   "Інтерв’ю",   "Телеміст",   "Захист проекту", "Звіту науково-дослідному інсти­туті", "Патент", "Інформаційний пошук" та багатьох інших, у тому числі й ігрових. З цією  ж  метою використовуються театралізовані уроки:  урок-спектакль,  суд,  КВК, концерт, "Поле чудес", уроки-турніри,  вікторини, спринт-лото,  конкурси,  аукціони розуміння  (символів, графіків, формул, діаграм),  конкурси  ділових  людей.  До них належать      і   уроки     творчості:   урок - твір,   розробка   проекту,        розв’язання винахідницьких задач, презентація казок  і  ребусів,  створення  кіносценаріїв  тощо.
Практикуються уроки розв’язання задач: урок однієї задачі з розвивальним змістом; розвґязування задачі,в якій потрібно знайти "все,що можна",урок-семінар,урок-конкур сзадач.
         Контрольні  уроки  мають  теж немалий спектр:  урок - змагання,  багатоетапна естафета,  подорож,  залік,  урок - громадський  огляд знань та  ін.  Блочна структура системи уроків  на  основі  навчальної  теми  ство­рює можливості  для попереднього планування  всіх  видів  уроку,  для  належної   підготовки  до  них  учнів,  а  отже,  й активної участі самих учнів.
       Творчий  учитель постійно  шукає  шляхи  вдосконалення уроку.  Актуальною  є проблема розвитку в студентів пізнавальних інтересів, виховання потреби в знаннях і  самоосвіти,  формування  вміння  працювати  з   джерелами   наукової   інформації, відбирати  необхідну   для   свого   загального   розвитку  і  майбутньої   професійної діяльності.
        Великої  ваги   набула  проблема  активізації  пізнавальної  діяльності на уроках з використанням активних  методів  навчання,  виконання  студентами  різних  видів самостійної  роботи,  творчих   і  дослідницьких   завдань.  Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінені  від планових,  для  яких  характерні: максимальна   щільність,   насиченість    різними   видами    пізнавальної  діяльності, запровадження  самостійної  діяльності  студентів.  Використання  програмованого і проблемного        навчання,        здійснення  між   предметних   зв’язків,       усунення перевантаженості   учнів.  Наприклад,  урок - змагання  включає такі  конкурси:  „Чи знаєш   ти лат. терміни?",      „Конкурс кмітливих”,     „Розв’язування якісних задач", „Змагання любителів кросвордів",    „Чи розумієш ти графіки”,    „Знайди помилку" і „Пошук".
         Цікавими  для  теорії  та  практики   є  власне   нестандартні    уроки,   для  яких характерне  таке   структурування  змісту  й форми, яке викликає передусім інтерес в студентів  і  сприяє  їх   оптимальному  розвитку  і  вихованню.    До  них   відносять:
інтегровані  уроки,  на  яких  матеріал  кількох  тем  подають блоками; міжпредменті уроки,  які  ставлять  за  мету „Спесувати”  споріднений  матеріал кількох предметів, театралізовані   уроки,   які    проводяться    у   межах  чинних  програм,  відведеного навчальним планом часу.
           Семінар-конференцію проводять після вивчення певного розділу програми. У підготовці    до    нього     використовують    більше    джерел    інформації:    тривалі спостереження,  матеріали  екскурсії / результати  дослідів  на  пришкільній  ділянці, літературу.   Доцільно  також  запрошувати на такі заняття фахівців з обговорюваної проблеми.    На  завершення  вчитель   аналізує  та  оцінює  зміст  доповідей,   стисло характеризує виступи, за потреби робить доповнення й виправляє помилки, радить учням, як  працювати  над  проблемою надалі, якщо вона їх зацікавила.   За доповіді, повідомлення і змістовні доповнення він виставляє учням оцінки.
           Цікавий    процесс  підготовки  і  проведення  підсумкового   (синтетичного) - семінару  з  історії   запропонував  учитель   А. Косов.  За  три  тижні до семінару він знайомить  учнів  з  провідною  його  проблемою,  ставить   перед   ними   попередні дидактичні  завдання,  ознайомлює  їх  з  літературою  і  джерелами  до  теми.     Для раціональної організації та систематизації інформації учні ділять сторінки розвороту зошита  на  чотири  колонки.  У  першій  записують  головну  думку лекцій  учителя, у  другій  і  третій  -  самостійно  здобутий  матеріал,  у  четвертій  -  власні думки  та коментарі  до  прочитаного.  Цю  колонку   заповнюють    і   безпосередньо   під  час семінару.   Формують  6 - 8   тимчасових навчальних  груп  (по 3-4 учні) залежно від дидактичних  завдань  уроку,  сформованості  загально навчальних умінь та навичок учныв . Учитель призначає координатора - здібного, ерудованого, комунікабельного учня, якому передає управлінську функцію. Заздалегідь створюють також арбітраж, що  виконує  дві  функції: журі   (нараховує бали)  і  експертного  органу    (вирішує найбільш   спірні  питання  та  ситуації),  з  батьків учнів, учителів, гостей, колишніх учнів, які свого часу брали участь у таких заняттях.
       У  кожній  групі  вчитель  призначає  консультанта,  з  яким працює поглиблено: рекомендує    складнішу   літературу,   роз'яснює   малозрозумілі    місця, передбачає суперечливі   позиції,   коментує   термінологію.     Протягом    першого     тижня     з консультантами   проводить  одну   співбесіду,   другого  і  третього  -   по  2 - 3.    На прохання окремих консультантів - індивідуально.
          За тиждень до семінару консультант організовує 2 - З заняття  для  своєї групи, під   час    яких  з'ясовує   характер   прочитанного   учнями      матеріалу,    визначає спеціалізацію  в  групі.   Під час семінару він виконує двояку роль: надає товаришам допомогу  й  періодично  виступає  від імені групи як її учасник .  У групах викладач  проводить індивідуальні добровільні консультації у формі ненав'язливих співбесід  у неформальній обстановці. Кожна група отримує домашнє завдання: виробити більш чи  менш  спільну  думку  з  головної  проблеми  семінару. Координаторові докладно роз'яснюють  регламент,  дають  поради  щодо  змісту  вступного  слова,  вчать вести дискусію тощо.
         Застосування   в   навчанні  різноманітних форм  організації,  які  є різновидами звичайного  уроку  та  групуються  за  характером  діяльності  викладача   та   учнів: шкільні лекції, заняття лабораторного типу, семінари, повторювально-узагальнюючі уроки,  підсумкові співбесіди,  заліки.   Уроки лабораторного типу (або практикуми) проводяться   з  метою   закріплення    вмінь  та  навичок  учнів  роботи    з   іншими джерелами.   Такі   уроки   можуть   мати   колективну   та   індивідуальну  форми,  її результати    обговорюються    колективно    в   групі  (  складаються    спільні плани, конспекти,таблиці).
        В    інтерактивних    технологіях      дослідники      значну     увагу     приділяють взаємонавчанню,  яке  потребує  колективної,  групової співпраці, де  учні працюють разом   і   виступають    з    учителем    рівноправними    партнерами,   які    прагнуть порозумітися та навчитись один у одного. Спілкування також має важливе значення в процесі формування інтересу до професії  - у ньому відбувається  процес  розвитку взаємозв’язку   інтересів   учня   та   викладача:    виникають  нові спільні інтереси та закріплюються   вже  існуючі.   Взаємини,   що   виникають   як   результат   спільної пізнавальної  діяльності,  сприяють  створенню  зв’язків предметної основи курсу за професією   із   змістовним  та  результативними  компонентами   та  з  особистісним статусом   учня   та   учителя.   Ці   зв’язки   безпосередньо   впливають   на      рівень розвитку інтересу учня до предмета. Усе це дозволило  значній  кількості  визначити нетрадиційний   урок   як   другу   за   значущістю   після  інтерактивного  уроку  для формування  інтересу  до  професії   форму  організації  навчання.
          Від   усіх   навчальних   занять,   семінари  й  практикуми  відрізняються своєю спрямованістю  на  навчання  учнів  застосовувати отримані знання й уміння в нових навчальних  ситуаціях .
         Під   семінаром   розуміємо   особливу   форму  групових занять з предмета або теми при активній  участі  учнів.
         Під  практичним   заняттям   - форму  навчального  заняття,  при  якому педагог організує  детальний  розгляд  учнями  окремих  теоретичних положень навчального предмета   й   формує  вміння  та   навички   їх  практичного   застосування   шляхом індивідуального   виконання   учням   відповідно  сформульованих  завдань.
         На   основі   раніше   отриманих  знань  і  сформованих  умінь  на  семінарах та практичних    заняттях   учні    розв’язують     пізнавальні     задачі,     представляють результати  своєї  творчої  діяльності  чи освоюють більш складні пізнавальні вміння вивчення   своєї   професії .   Саме  тому,  що   ці   форми   сприяють   як   активізації пізнавальної  діяльності,  так  і  відкривають  можливості  для  самореалізації учнів у навчанні,   більшість   викладачів    вважає   їх   такими,   що    сприяють      розвитку пізнавального   інтересу.

Категорія: Методична робота | Додав: ДПТНЗЩПЛ (25.10.2016)
Переглядів: 371 | Теги: форми занять, семінар, практикум | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar